Церква

Перша сакральна споруда на місці Церкви святих Сергія та Вакха була зведена за часів понтифікату Папи Льва III (795-816). Церква була присвячена святим Сергію та Вакху – військовим високого рангу, які прийняли мученицьку смерть за імператора Максиміліана у 303 році. В IX столітті в Римі було п’ять церков, присвячених святим Сергію та Вакху, та сьогодні їх імена носить лише українська парафія.

Фреска із зображенням святих Сергія та Вакха

Церква протягом століть належала різним монастирям, допоки Папа Урбан VIII у XVII столітті не передав її українцям. Історія сучасного храму тісно пов’язана з кардиналом Антоніо Барберіні (1596 – 1646), братом Папи Урбана VIII. Він був меценатом для багатьох римських церков та спонсорував перебудову старої Церкви святих Сергія та Вакха, а також придбав прилеглі до неї будівлі для потреб українців. Про його щедре пожертвування свідчить пам’ятний напис над портиком храму.

Кардинал Антоніо Барберіні

Сучасний інтер’єр церкви є результатом кількох реставрацій. Першу було зроблено у XVII столітті за наказом Київського Митрополита Рафаїла Корсака (1637 – 1640). Його могильна плита знаходиться у центральній частині підлоги храму. Наступні реставрації та часткові перебудови проходили протягом XVIII століття завдяки щедрій підтримці багаточисленних паломників, які приходили сюди помолитися до чудотворної ікони Жировицької Божої Матері.

Фасад храму отримав свій теперішній вигляд у 1896 році під час понтифікату Папи Льва XIII (1878 – 1903), котрий разом з австрійським імператором Францом Йосифом створив папську колегію – семінарію для українців.

Папа Лев XIII

Імператор Австро-Угорської імперії Франц Йосиф I

На фасаді храму зображено три записи про дати реставрацій та про меценатів храму. Нижній про патронаж у 1641 році кардинала Антоніо Барберіні, середній – про Папу Льва XIII з 1896 року, верхній – про українського кардинала Йосифа Сліпого у 1969–1973 роках. Герби Барберіні та Василіанів зображені на середньому рівні.

Наразі у церкві знаходяться дві цінні реліквії. Це частина мощів мучеників Сергія та Вакха, а також чудотворна ікона Жировицької Богородиці, яку знайшли під час реставрації у 1718 році під штукатуркою.

Під церквою є підземелля, котре знаходиться під ретельним наглядом римських археологічних структур. Це вважається одне з найдавніших відкритих підземель Риму. Колись там були поховання і навіть зараз можна побачити замуровані черепи.

Церква святих Сергія та Вакха – це найстаріша пам’ятка архітектури України за кордоном.